Більшості з нас жодного разу не пощастило побувати на дійсно якісній співбесіді. Більшість з них у кращому випадку являли собою традиційні технічні інтерв’ю, та й ті не найкращої якості.
| Менеджер: |
Як довго Ви жонглюєте? |
| Кандидат: |
Ох, близько 6 років. |
| Менеджер: |
Ви можете жонглювати трьома м’ячиками, п’ятьма м’ячиками, як щодо шести? |
| Кандидат: |
Так, так, і так. |
| Менеджер: |
Умієте жонглювати палаючими об’єктами? |
| Кандидат: |
Звісно. |
| Менеджер: |
…ножами, сокирами, відкритими пачками з цигарками, капелюхами? |
| Кандидат: |
Я можу жонглювати будь чим. |
| Менеджер: |
Гаразд, схоже Ви нам підходите. Вас прийнято. |
| Кандидат: |
Цікаво. Хіба Ви не хочете подивитися на те, як я жонглюю? |
| Менеджер: |
Гмммм…. Я навіть не подумав про це. |
з книжки “Peopleware”
Ніхто жодного разу не запитав мене чи роблю я якийсь внесок до відкритого програмного забезпечення і чи я проводжу вечори не лише в пабах поглинаючи чергові літри пива і/або за переглядом телесеріалів. Однак майже кожен вважав за необхідне спробувати принизити мене давши якусь дитячу логічну задачу (наприклад, “чому люки круглі?”) і потім робив чимало важливих висновків лиш на основі моїх відповідей. Мої колеги регулярно ходять на співбесіди, аби подивитись на інші компанії, а потім розповідають іншим про нові почуті там задачі, розв’язуючи які ми розважаємося під час колективного чаювання. Я вмію протягом кількох хвилин робити вигляд, ніби напружено думаю над даним мені завданням замкнений зв’язний список, а потім героїчно видавати правильну відповідь зі словами: “я не наполягаю на тому. що це найефективніше рішення, та перше, що спадає на думку — це…”. Я вмію правильно одягатися, говорити, посміхатися, і загалом поводитись на інтерв’ю таким чином, щоб справити позитивне враження на більшість інтерв’юерів. А ще я віднедавна сам вмію виносити їм мозок і одразу ж ставити їх в позицію жертви. І це ще навіть не круто.
Ні в кого не вистачило мізків поґуґлити моє ім’я перед співбесідою, аби дізнатися, чи беру я участь в якихось проектах з відкритим кодом, чи веду технічні блоґи, про, що я пишу на форумах та списках поштових розсилок, як відповідаю на запитання на stackoverflow.org, чи виступаю на конференціях, щоб поспілкуватися зі мною саме про цю мою діяльність. Однак, ясна річ, майже кожен шукав мене вкантактє і на фейсбуку, аби знайти компрометуючі світлини, на які потім можна буде тицьнути пальцем у зручний момент.
Чому у нас на стільки не розвинені соціальні навики, і чому ми на стільки вузькозорі, що не розуміємо: якщо тобі потрібен хороший програміст — знайди його попередні роботи, оціни, і просто зроби пропозицію про роботу. Хіба ви не найняли б програміста, в якого 10 популярних проектів на github, і який веде один із найпопулярніших тематичних блоґів в країні? Оцінювання знань, пробні технічні завдання, співбесіди з розумними фразами і вдаваними гарними манерами… Ми інтроверти, які можуть оцінювати інших лише таким способом, і яких можна оцінювати лише у такий спосіб. Ми таки переважно витрачаємо свій вільний час на розваги, а не на навчання та покращення цього довбаного світу, ми ніде не “світимося”, не ділимося ні з ким своїми знаннями та досвідом; ми просто відсиджуємо свої 8 годин, аби отримати свою тисячу доларів, і йдемо додому пити пиво переглядаючи чергову серію “Героїв”.
Одного разу сидячи усією командою за першим нашим спільним пожиранням піци з пивом ми розговорилися про те, як ми потрапили до цієї компанії та на цей проект. Усі у край емоційно переповідали свої трохи “жахливі” історії проходження тренінгів та нереально складних інтерв’ю, на яких, за їхніми словами, “їх валили так, що ті по завершенню були на 100% упевнені у тому. що вони його таки з тріском завалили, і ніяких шансів отримати пропозицію про роботу у них немає”. Але тим не менше, усі вони сидять тут. Тоді я здивовано згадав, що зі мною чомусь інтерв’ю не проводили, і просто взяли на роботу, на, що директор мого відділу посміхаючись відповів: “Це ти так думаєш”. Це змусило мене пригадати усі наші з ним розмови, які й дали мені відповідь на моє питання. Я дуже сподіваюся, що він не помилився найнявши мене. Я до цих пір думаю, що потрапив до правильної компанії.
Я видаляю усі телесеріали з харду, і беруся за кодинг та книжки…