Єдина Країна! Единая Страна!

Як я щодня витрачав 4,5 години добираючись до роботи

Квітень 19th, 2015

Я один з тих дурнів, які готові терпіти чимало незручностей заради можливості набути нового досвіду. Професійного, чи особистого. Мені подобається у цьому все: від можливості навчитись чомусь новому до самої ідеї унікальності. Так, я трохи сноб.

Був у моєму житті цікавий, і унікальний (принаймні, для мого оточення) досвід життя в одній країні, і роботи в іншій. Звучить круто, еге ж?

Жив я у маленькому містечку у королівстві Шведському, і щодня їздив на роботу до ще меншого містечка у королівстві Данському.

200 кілометрів, і більше 4-х годин на ком’ют (я знаю, що такого слова немає). 4 автобуси, і 4 потяги. Щодня на протязі трьох місяців.

Screen Shot 2015-03-26 at 22.06.40

Коротко про те, як це виглядало. Прокидався я о 6:00, і вилазячи з ліжка одразу ж одягав заздалегідь приготований напередодні одяг, йшов до ванної кімнати, і маючи хвилин 13 часу, швиденько вмивав мармизок, чистив зуби, одягав контактні лінзи, і о 06:15 взував кеди, і швидким ходом йшов до зупинки, аби впіймати автобус о 06:20, якій відвозив мене до залізничного вокзалу. За 12 хвилин шляху, я швиденько читав особисту і робочу пошту, відповідав на текстові повідомлення друзям.

Там у мене було близько 14 хвилин, аби купити собі сніданок з великим горням кави, і йшов до платформи, звідки о 06:41 відправлявся мій звичний потяг до Копенгагена. За 47 хвилин я встигав поснідати, врешті прокинутися і прочитати кілька сторінок книжки.

На центральній залізничній станції Копенгагена, København H, я пересідав на “приміську елекричку”, S-tog, яка ще 28 хвилин везла мене до пункту призначення, міста Birkerød. Увесь цей час я, зазвичай, витрачав на читання.

В Birkerød я сідав на міський автобус о 08:05, і за 15 хвилин був в офісі. Ось так виглядала моя рівно 2-хгодинна поїздка на роботу.

Хоча, у плані балансу між роботою та особистим життям, це був не найкращий період мого життя, я щасливий, що мав змогу отримати такий досвід. Більше того, один з моїх друзів може “похвалитись” подібною історією, і, як виявилось, отримали ми від цього схожі уроки. Ось вони.

З банального: я у черговий раз переконався у тому, що довгі поїздки до роботи – це нічим не виправдане зло, що ранній початок для позитивно впливає на продуктивність, і у черговий раз нагадав собі, як важливо мати той самий здоровий баланс між роботою і особистим життям.

Найцікавіше те, що, хоча мої друзі, слухаючи мої розповіді, дивилися на мене із жалісними очима, і казали: “Holly shit, Oleksandr! It’s a lot! How long are you gonna be doing this for?”, я зазвичай, відповідав: “That is actually not too bad, since I like the assignment, and spend most of the time reading, which is great itself, coz I freaking love reading”, бо єдиний недоліком який я для себе бачив, була відсутність вільного часу на власні проекти і зустрічі з друзями у будні дні, якого раніше у мене було вдосталь.

Власне, чому так. Бо я звик “taking it easy and simply enjoying life”, а тому якось не напрягаючись, шукав позитиву, якого також вистачало.

  • Довгий ком’ют змушує прокидатись дуже рано, інакше після 8-мигодинного дня, доведеться повертатись додому пізно, зміщуючи свій звичний час на вечерю, і, як наслідок, втомленим, голодним, і злим.
  • Ти змушуєш себе лягати спати рано, аби це почуватись зомбі наступного ранку.
  • Звикаєш прокидатись дуже рано.
  • Моє улюблене відкриття: розуміння того, що у тебе мінімум часу, є відмінним убивцею прокрастинації: приходячи на роботу, стрес, викликаний цим розумінням, одразу ж перемикає мозок у робочий режим, енергії на який, як виявилось вистачає на усі 8 годин. Головне – мати під боком кавоварку 🙂

Тепер я спробую дати кілька порад зі свого досвіду тим, хто опинився/опиниться у подібній ситуації:

  • Найголовніша порада: краще відмовитись від подібної роботи, або ж переїхати ближче. Воно того не варте. Довго у такому режиму, попри кілька хороших переваг, прожити неможливо. У якийсь момент злетить дах, і вам не захочеться прокидатись зі світанком, і їхати на роботу. Не повторюйте даний експеримент у домашніх умовах. У моєму випадку, я був мотивований роботою, і знав, що це тимчасово.
  • Прокидайтесь якомога раніше, аби приїхати на роботу вранці. Це дозволяє вбити одразу ж кілька зайців: уникнути часу пік, при бажанні подрімати в потязі/автобусі, і повернутись додому до вечері.
  • Економте час на всьому:
    • Беріть сніданок з собою, і їжте його у потязі;
    • Їжте обід на роботі, і самі. Не гайте часу на похід в кафе, і теревені з колегами – це сильно розслабляє, і призводить до довго періоду післяобідньої адаптації. Я знаю, це трохи депресивно, особливо, якщо ви – екстраверт, як і я. Однак, у вас тупо темає зайвого часу;
    • Якщо можете робити частину роботи по дорозі на роботу – робіть, навіть якщо це щось просте, як е-пошта, читання баґ-листа, і планування дня. Таким чином ви позбавите себе нудної рутини, і зможете зосередитись на роботі;
    • При наявності такої можливості, плануйте маршрут таким чином, аби проводити у потязі/автобусі якомога більше часу. Так, я міг пересісти з міжнародного потягу “Швеція-Данія” на “приміську електричку” на кількох різних станціях, і обирав останню так, аби мати більше часу на безперервну роботу;
    • Читайте. Серйозно, потяги – це найкраще місце для читання. Час витрачений на читання лише дурнем може вважатись згаяним.
  • Ніяких, млять, мітингів. Це – найбільший убивця продуктивності. Просто поясніть своїм колегам, що у вас на них немає часу;
  • Ніякої неробочої активності. Немає настрою працювати – стій, і дивись у вікно, доки не захочеться повернутись до роботи;
  • Намагайся щодня сідати на той самий автобус/потяг. Це дозволить вивчити найкращі та найтихіші місця у вагоні/потязі. Однак, про всяк випадок, вивчи на пам’ять розклад їхнього руху, аби не довелося витрачати час на його перевірку;
  • Тайтупіша помилка, яку можна зробити – це погодитись на наднормову роботу. Наступного ранку дуже сильно про неї можалкуєте, зрозумівши, що вчора мали гівняний вечір з мінімумом часу на найважливіше: вечерю, ванну, etc, та ще й прокинулися втомленим, і невиспаним;
  • Проводьте активні вихідні, інакше, увесь тиждень зіллється в одне, а це дуже сильно втомлює, і майже завжди призводить до депресії.

Ось таку історію я тепер, зі снобським виразом обличчя, розповідаю людям, які скаржаться, що їм доводиться щодня 30 хвилин маршруткою їздити до роботи.

Коментарі

коментарі

Powered by Facebook Comments

Comments are closed.