Єдина Країна! Единая Страна!

Archive for the 'Життя' Category

Як я щодня витрачав 4,5 години добираючись до роботи

Неділя, Квітень 19th, 2015

Я один з тих дурнів, які готові терпіти чимало незручностей заради можливості набути нового досвіду. Професійного, чи особистого. Мені подобається у цьому все: від можливості навчитись чомусь новому до самої ідеї унікальності. Так, я трохи сноб.

Був у моєму житті цікавий, і унікальний (принаймні, для мого оточення) досвід життя в одній країні, і роботи в іншій. Звучить круто, еге ж?

Жив я у маленькому містечку у королівстві Шведському, і щодня їздив на роботу до ще меншого містечка у королівстві Данському.

200 кілометрів, і більше 4-х годин на ком’ют (я знаю, що такого слова немає). 4 автобуси, і 4 потяги. Щодня на протязі трьох місяців.

Screen Shot 2015-03-26 at 22.06.40

Коротко про те, як це виглядало. Прокидався я о 6:00, і вилазячи з ліжка одразу ж одягав заздалегідь приготований напередодні одяг, йшов до ванної кімнати, і маючи хвилин 13 часу, швиденько вмивав мармизок, чистив зуби, одягав контактні лінзи, і о 06:15 взував кеди, і швидким ходом йшов до зупинки, аби впіймати автобус о 06:20, якій відвозив мене до залізничного вокзалу. За 12 хвилин шляху, я швиденько читав особисту і робочу пошту, відповідав на текстові повідомлення друзям.

Там у мене було близько 14 хвилин, аби купити собі сніданок з великим горням кави, і йшов до платформи, звідки о 06:41 відправлявся мій звичний потяг до Копенгагена. За 47 хвилин я встигав поснідати, врешті прокинутися і прочитати кілька сторінок книжки.

На центральній залізничній станції Копенгагена, København H, я пересідав на “приміську елекричку”, S-tog, яка ще 28 хвилин везла мене до пункту призначення, міста Birkerød. Увесь цей час я, зазвичай, витрачав на читання.

В Birkerød я сідав на міський автобус о 08:05, і за 15 хвилин був в офісі. Ось так виглядала моя рівно 2-хгодинна поїздка на роботу.

Read the rest of this entry »

Поради моїм 16-ти — 20-ти річним друзям

Субота, Січень 4th, 2014

Мені 25, і я знаю дуже мало про світ, життя та про те, як усе це гівно влаштоване. Я ще толком не побачив світу; не спробував багатьох речей, які він пропонує; я дуже мало знаю про людей, і я й досі допускаюсь купи дурних помилок, взаємодіючи з ними. Коротко кажучи, я не те, щоб дуже розумний.

Але. Останні років 6-7, я, якимось чином спромігся прийняти чимало дуже вдалих рішень, результатом яких стало розуміння та бачення речей, щодо яких сліпі більшість моїх однолітків, яких я зустрічав на своєму життєвому шляху.

Школа та університет

Можеш палити, пиячити, і забивати болт на усе. Це не матиме анінайменшого значення, бо щойно ти здасиш незалежне тестування, і вперше до всрачки нап’єшся на випускній вечірці — почнеться нове життя. Життє, якому буде до шмиги ким ти був у школі: твої взаємостосунки з викладачами в університеті та одногрпниками лиш віддалено нагадуватимуть те, до чого ти звик у школі.

Перед тобою постане вибір: або готуватись до нового стрибка, який настане курсі на 3-му — максимум після отримання диплому, і продовжути насолоджуватись життям в університеті, як ти це робив у школі, або ж почати готуватися до дорослого життя.

Якщо потрібно — міцно візьмись правою рукою за волосся, і якомога дужче, намагаючись подолати інстинкт самозбережння — вмаж своєю головою об стіл, а потім скажи собі, що насправді ти робиш вибір між тим, яку частину свого життя зробити кращою: наступні 5 років, чи ту, яка розпочнеться через 5 років, і, матимемо надію, протриває бодай років 50, чи скільки тобі там обіцяв держкомстат.

Забий на соціальне життя. Забий на університет. За перших 2-3 роки візьми з нього так багато, як зможеш: вивчи фундаментальні дисципліни своєї спеціальності, познайомся з людьми, які тобі подобаються та налагодь стосунки з викладачами, які розуміють, що роблять, і роблять це для вас, а не тому, що більше нічим в життя зайнятись (дивно, але мені такі траплялись).

Пошук досвіду і пригод

Якщо маєш бодай 2-4 тис. грн., — пакуй речі, і їдь подорожувати на усе літо. Не важливо куди: мало грошей та часу — їдь до Грузії; більше грошей та часу — лети до Індії/Непалу/Тайланду/пофіг. Проведи там 3 місяці блукаючи будь де з наплечником, спи в наметі, сиди голодний, і проси монахів у місцевих селах про миску рису за допомогу в роботі…

Спілкуйся з усіма приємними людьми, які тобі трапляються: від бідних фермерів з Луганщини до добреоплачуваних лондонських брокерів, яких ти час від часу зустрічатимеш у дешевих хостелах. Стань справжнім майстром спілкування: вчись в американців, канадійців та астралійців. Вчись шукати позитивні сторони у людях. Головне — аби вони були тобі приємними. Запевняю тебе, у світі дуже багато надзвичайно цікавих та розумних людей, до яким добі, як до Азовського моря пішки, і зустріти їх значно простіше, аніж Тобі здається: вони знають про світ і життя значно більше тебе, а тому робитимуть багато описаних у цьому пості речей.

Стань волонтером. Випадково натрапив в інтернеті на групу студентів, які допомагають дитячим удинкам? Запропонуй свою допомогу. Байдуже яку — щонайменше познайомишся з хорошими людьми, і зрозумієш скільки щастя приносить допомога іншим.

Подорожуй. Я благаю тебе, подорожуй. Доки ти молодий — витрачай усі свої гроші та час на подорожі, навіть, якщо потім доведеться місяць спати на підлозі у зйомній квартирі друзів. Подорожі допоможуть дізнатись про самого себе, інших людей, світ, життя та про те, як вони влаштовані. Ти потім плакатимеш від щастя згадуючи про своє спонтанне рішення витратити усю стипендію на поїздку до Праги.

До речі, саме люди, яких ти зустрінеш допомагаючи іншим та подорожуючи піднімуться на найвищі соціальні щаблі. 90% твоїх одногрупників, не кажучи вже про однокласників, створять нещасливі сім’ї ще до того, як тобі виповниться 25, і марнуватимуть більшість свого вільного часу п’ючи жигулівське з 2-хлітрової пластикової пляшки, і постячи гавнокартинки вконтактє. Я балагю тебе, уникай їх.

Робота

Гаразд, наступравді тут я маю мало, що сказати. Хибащо одне: якщо матимеш можливість почати свій кар’єрний шлях порівняно рано — віддай перевагу цьому сценарію над можливістю продовжити навчання в університеті. Хоча, це дуже залежить. Дуже.

Чувак, йди додому!

Середа, Березень 20th, 2013

Сцена: за п’ять хвилин до опів на дев’яту вечора. Київ. Десь посеред промислової зони, у 15-ти хвилинах ходьби від метро. Вівторок. У центрі опенспейсу з яскраво пофарбованими стінами, одного з численних українських аутсорсерів. 27 чоловік сидить на своїх поюзаних стільцях за 200 гривень з поломаними регуляторами нахилу “спинки”, і дебажить чийсь гавнокод.

Знайома картика? Мій досвід капідказує мені, що більшість з вас може знайти своє ім’я серед переліку отих самих 27 зануд без будь якого особистого життя.

Я маю запитання: Якого біса ти там робиш!?

Я ж знаю, що сьогоді ти приперся на роботу о 10-й, і витратив на обід від сили хвилин 25. За останні кілька років ти перечитав гору книжок та блог-постів з тайм менеджменту та продуктивності, а тому не марнуєш свого робочого часу на reddit, facebook та 4chat. Себто, твій робочий день закінчився більше 2-х годин тому (18:20).

late_nightworkerЧекай, я знаю відповідь: тому що…

…естімейти горять

…клієнт попросив

[37-літній проджет] менеджер[, вихованець совєцької школи] наполіг

…ти боїшся, що про тебе подумають колеги та начальство

Чувак, ти серйозно!? Ти й справді ставиш інтереси компанії, яка платить тобі 74.2 грн. за годину, і навіть чути не хоче про оплачувані наднормові вище за можливість розвивати стосунки зі своїми друзями/рідними та за читанням книжок? Не поспішай з відповіддю, бо я крикну у відповідь: “ну й ти й лох!” навіть, якщо ти цінуєш їх більше за час, витрачений на перегляд дешевих телесеріалів.

Після вирахування 9-ти годин, які ти дрихнеш, 2-х, які проводиш в у громадському транспорті, 1-ї години на ванну, і традиційних 8-ми на роботу, у тебе залишається 4 години.

4 години на добу, які ти, як істота розумна, повинен витрачати на особисте життя, саморозвиток та навчання.

Лише 4 години, кожну з яких ти готовий у будь який момент присв’яти неоплачуваним/низькооплачуваним наднормовим, тому що… (див. вище). Себто, ти цінуєш інтереси компанії та свого проджет менеджера, для яких ти — не більше, аніж ресурс, який вони спокійно позбудуться при першій же можливості/необхідності, вище за своє особисте життя, інтелектуальний рівень, фізичте та емоційне здоров’я!?

Уяви, ніби я щойно зацідив тобі по пиці сильного ляпаса.

Лиш трішки подумай над цим, адже працюючи наднормово:

  • Ти у більшості випадків, віддаєш свій час іншим задарма
  • Якщо причиною є дедлайн — будь певен: наступного разу твій геніальний РМ, аби лизнути клієнту — знову встановить нереальні терміни для проходження спрінту
  • Ти у прямому розумінні дозволяєш висмоктувати з себе фізичну та емоційну енергію, тим самим добровільно відмовляючись від особистого життя та речей, які роблять тебе щасливим
  • Звикаєш працювати напівсили у нормальні години, і віддавати останні кілоджоулі у екстремальні моменти, аби вчасно (інколи о 4-ї ранку) завершити роботу
  • Ти сильно перевтомлюєш свій організм, вартість відновлення якого у рази вища тієї платні, яку ти отримав за його експлуатацію

Найгірше те, що більшість дедлайнів, про які постійно волає твій менеджмент — це насправді не такі вже й дедлайни, але лише бажані цілі, які не погано було б досягати, аби твій лінійний менеджер гарно виглядав в очах свого начальства. Ти ж розумієш, що більшість заслуг він всеодно забере собі?

Це одна з причин, чому більшість людей — супер нудні й банальні: ти ж майже увесь свій час витрачаєш на роботу. Звідки взятись цікавому досвіду та знанням?

 

Read the rest of this entry »

Тож, ти отримав роботу за кордоном?

Вівторок, Лютий 26th, 2013

За своє доволі коротке професійне життя я встиг переїхати 5 разів: Рівне -> Тернопіль -> Рівне -> Харків -> Київ -> Лунд, себто за якихось 4 роки, я встиг пожити у 5 різних містах та 2-х країнах. Останній переїзд до Швеції, як не дивно, приніс у моє життя, найрадикальніші зміни, хоча, дався мені найлегше, оскільки я останні кілька років муштрував себе психологічно та фізично, а тому одразу ж рефлекторно почав робити речі, які… ну, дозволили за рік життя тут отримати значно більше, аніж 90% інших вихідців з України та деяких інших східноєвропейських країн, свідками життя яких я мимоволі є.

Найцікавіше те, що усі класичні недоліка переїзду до іншої країни, принесли виключно позитивні зміни до мого життя.

Відверто кажучи, я, як не дивно, не можу похвалитись тим, що використовую усі надані мені ситуацією можливості по-максимуму, однак, я дуже задоволений кількома своїми рішеннями. Про них і буде мова.

Оскільки мій досвід — це лише мій досвід, ми зробимо кілька припущень: ви переїхали неназавжди, причиною вашого переїзду була робота, ви переїхали самі, або ж лише зі своєю дружиною/чоловіком, себто, без дітей. Вам 25-35 років. Добре, якщо ви — програміст, бо тоді наш досвід, швидше за все, буде дуже подібним.

Read the rest of this entry »

Ступінь з комп’ютерних наук онлайн?

Четвер, Лютий 21st, 2013

Якийсь час тому я не на жарт захопився курсами від суперового проекту Coursera, і до сих пір набридаю людям навколо розповідями про те, в якому я захваті від нової форми навчання та якості цих курсів. Я ще певно, ніколи не отримував такого задоволення від навчання.

Дистанційна освіта — нині великий тренд, і я вірю у те, що за цим майбутнє, і, що ми є свідками справжьої революції у системі освіти. Усіх, хто не поділяє мою думку, і скептично споглядає на усі ці процеси, я, як завжди, за замовчуванням, вважаю совковим лайном і бажаю їм здохнути.

Власне, одного разу, спілкуючись за філіжанкою кави з одним зі своїх колег, дізнався, що той також не має формальної освіти, і навіть не намагався вчитись в університеті. Найцікавіше те, що він є, певно, найкращим інженером у моєму відділі. Таких людей я зустрічав чимало, і, мене давно перестало дивувати те, що більшість з них були одними з найкращих програмістів, яких я зустрічав. Дивним було те, що жодному з них не бракувало фундаментальних знань, як то математики, алгоритмів, тощо, чому нібито нас і мав би навчати університет.

Усі вони отримали їх завдяки практичному досвіду, однак, мені стало цікаво, а чи можливо отримати формальні знання відповідні бакалаврському ступеню з комп’ютерних наук вдома: беручи онлайн курси та читаючи книжки? Ось відповідь.

Аби спростити, а також логічного та послідовного викласти матеріал, перелік курсів розбито на семестри. Однак, в умовах домашнього навчання, поняття семестру повністю втрачає сенс, оскільки, середній курс триває 8 тижнів, себто, є у ~2.5 рази коротшим за семестр в Українському університеті. Теоретично, за календарний рік можна було б, особливо не напрягаючись, поставити зелені галочки навпроти 4-х семестрів. Тож…

Підготовка

Це ніщо інше, як супер фундаментальні знання, без яких не варто й носа сунути до комп’ютерних наук.

  • Pre-Calculus: де-факто, в Україні — це шкільний курс алгебри. Якщо зовсім не вчили у школі математику, або ж просто є бажання швиденько пробігтись по вже трохи забутому матеріалі — то можна взагалі почати з основ алгебри, які неймовірно круто викладені у курсі від тих же викладачів під назвою Algebra.
  • Physics I: Classical Mechanics: знову ж, в Українських реаліях — це фізика старших класів так званої, загальноосвітньої школи.

Read the rest of this entry »