Чому мій колега кращий програміст, аніж ви
понеділок, Серпень 22nd, 2011
Маю чудового колегу. Цей пост про нього. Назвемо його Іваном. Іван — унікальна людина. Він належить до тієї рідкісної категорії людей, працювати з якими мріють усі: програмісти, тестери, менеджери, клієнти, і навіть прибиральники… Будь хто з його колег скаже, що він один з найкращих інженерів, з яким їм доводилось будь коли працювати. А ось чому.
- Іван багато читає. Його мінімум — книжка на тиждень. Не важливо хто його цьому навчив, Стів Павліна, чи життєвий досвід. Головне, що він знає: 1 книжка — це достатньо мало, щоб відбирати його вільний час, однак, ці 50 з лишком книжок на рік дозволяють йому безперестанно вчитися, отримувати нові знання, і змушують його мізки постійно працювати, обдумуючи прочитане. Він знає, що мозок — це м’яз, і, якщо його не тренувати — він почне тупіти.
- Він схиблений на освіті. Іван витрачає практично увесь свій вільний час та гроші на навчання. Він вивчає іноземні мови, відвідує професійні тренінги, практично не пропускає тематичних конференцій, а суботні вечора приводить за переглядом відеозаписів лекцій відомих університетів.
- Він бере активну участь у проектах з відкритими джерельними текстами, регулярно дописує до Вікіпедії, а також займається перекладом технічної документації на та локалізацією програмного забезпечення на українську. І робить він це дуже якісно.
- Іван дуже охоче ділиться своїми знаннями. Він знає на скільки егоїстично цього не робити, і, що це ще один спосіб навчання; чудовий спосіб навчання. Він веде кілька популярних технічних блоґів, виступає на конференціях та локальних групах по інтересам.
- Він не припиняє думати про роботу навіть вдома, але вміє повністю переключатись на інше, якщо це потрібно.
- Іван експерт в усіх основних програмних та апаратних інструментах, які використовує у своїй роботі. Власне, який сенс применшувати його крутість? Він — довбаний ніндзя в С, Python`і та Linux`і…
- Іван надзвичайно дружелюбний. З їм не потрібно намагатись знайомитись — він сам підійде до вас, привітається, і запросить на обід. Він — один з тих рідкісних людей, які й справді щиро посміюються вам вранці говорячи “Привіт!”. Ця не притворна щирість та відкритість дозволяє йому розташувати до себе людей, і створює йому надзвичайно позитивний імідж, як людини та, як програміста.
- Він тримає себе у хорошій фізичній формі. Іван щонайменше чотири рази на тиждень бігає десятикілометрівку, щоранку відтискається, і регулярно ходить підтягуватись на перекладину під час робочого дня. Він не вважає ці 8 годин на тиждень втратою часу, як більшість з вас, бо знає, що насправді це інвестиція, яка допомагає йому завжди бути в тонусі, відчутно підвищує його працездатність та змушує його мізки працювати краще.
- Іван завжди має охайний вигляд. Він не дозволяє собі не голитись по кілька тижнів, чи боронь Боже, ходити в одній сорочці два дні підряд або ж ще гірше — не приймати душ по кілька днів, навіть у моменти “авралів”.
- Він прокидається разом зі сходом сонця. Так, я знаю, ви — сови. Власне кажучи, ви просто ліньтюхи… Іван же знає, що перші кілька годин після сходу сонця його мізки працюють найкраще, і він часто встигає зробити усю денну роботу ще до того, як більшість з вас приходить на роботу запухлими від сну. Він лягає спати рано, бо знає, що робота після заходу сонця — це вже не робота, а жалюгідні спроби зробити щось корисне, до того ж, йому рано прокидатися
- Ви не повірите, але у нього є сім’я. Вродлива і дуже розумна дружина (ви ж розумієте, що згідно із вселенським законом справедливості інакше й бути не могло) та чудові діти, яким він також встигає приділяти час.
- Його життя має конкретну мету. Іванове життя сповнене сенсу; він знає навіщо робить усе вище написане, і це слугує для нього надпотужною мотивацію.
Ось такого я маю колегу…
