Єдина Країна! Единая Страна!

Як я купив собі трішки щастя

Липень 11th, 2012

Читайте цей пост під пісню Sigur Rós – Olson Olson. Мені здається, це одна з найпрекрасніших речей, які я будь коли чув. Гадаю, тепер я дійсно розумію, що таке музика.

Я дуже не хотів писати цей пост, оскільки завжди почуваюсь у край не комфортно розповідаючи іншим про дуже інтимні для мене речі (хоча, певно, так з усіма). А мій життєвий досвід, зазвичай, таким і є.

Однак, чомусь (певно, начитавшись будистської літератури) я вважаю небажання ділитись знаннями та позитивним (особливо позитивним) досвідом неабияким жлобством, тож.

Власне, головним уроком, якому я навчився за останні півроку — щастя можна купити за гроші. Секрет у тому, що потрібно купувати досвід та враження, а не речі. Речі приносять мимолітну ейфорію, і майже завжди розчарування та проблеми потім; досвід же — майже завжди щось, що слугує на протязі усього життя. А враження… деякі з них й кілька років по тому викликають у мене неймовірну ейфорію та слугують одним з найсильніших мотиваційних факторів у моєму житті.

Здається, до мене дійшло, що гроші й справді мають бути лише способом досягнення цілі, а не самою ціллю.

Насправді, це дуже мудрована річ. Важливо, аби грошей було більше, аніж Тобі потрібно, інакше то не працює. Це абсолютна правда, що за допомогою грошей можна купити щастя. Я не вірю у протилежне, лиш у те, що ви витрачаєте їх не правильно. Ось, що з ними можна робити:

1. Я позбувся максумуму матеріальних речей, яких лиш зміг. Про те, на скільки мало мені потрібно я зрозумів переїжджаюучи у черговий раз. Того разу в іншу країну. Я придбав велику 105-літрову валізу, і зпакував усі дійсно потрібні мені речі. Усе, що туди не влізло полетіло до смітника.

З тих пір у мене з’вилось правило: усі мої речі повинні поміщатись до тієї валізти, плюс до наплечника для лептопа і фото-камери. Ось кілька прикладів того, як я цього досягаю:

а) до біса паперові книжки — є електронні читалки;

б) до біса електроніку: фільми можна дивтись на ТВ і з лептопа через HDMI;

в) як виявалось, з одягу потрібно лише один костюм, 3 краватки, 10 сорочок, 5-ро штанів, і спідня білизна. усе це вміщається у звичайний наплічник;

г) житло можна винайняти з усіма необхідними меблями та побутовою технікою;

д) у межах міста можна пересуватись дешевим велосипедом…

Мені дуже подобається відома цитата Тайлера з Бійцівського Клубу: “The things you own end up owning you.”, і я б хотів, аби у кінчевому результаті мною “володіли” правильні речі.

2. Я почав дуже багато читати: серйозно, я читаю кожну книжку, яка потрапляє мені до рук. Я вже писав про це.

Я ніколи і ні за яких обставин не жалкую грошей на книжки. Якщо я хочу якусь книжку — я її купую, без будь яких вагань та роздумів.

3. Тепер я більш відкрито висловлюю людям свої почуття. Цікаво, що я й про це вже писав. Люди з’являються, і зникають. Слід уміти фільтрувати їх, утримуючи хороших, і одразу ж позбуваючись тих, що вам лише заважають якомога швидше. А ще вийвилось, що робити друзям подарунки дуже приємно, приносить щастя, і допомагає боротись з егоїзмом та жадібністю.

4. Мене перестала цікавити думка інших про мене. Більшість людей, які вказуючи конкретної причини, починають обговорювати інших або заздрять, або ментально хворі. Наврятчи бувають вийнятки. Яка у сраку різниця, що якогось йолопа дратує ваше ставлення до певних речей у житті, адже у світі вже більше 7 000 000 000 людей? Ні, серйозно!

Однак, цікаво те, що переважна більшість з них таки хороші. Це правда. Або ж я сраний хіппі.

Це трохи обмежує ваші можливості отримвати гроші, адже з таким підходом не зможеш працювати у найприбутковіших сферах людської діяльності, оскільки саме там найжадібніші та найбридкіші люди (погляньте на українських політиків), але воно того варте.

5. Я подорожую. Я витрачаю на це усі свої гроші. Правда, усі! Щомісяця, без жодних вийнятків, я купую квиток до нової країни. Беру день-два вихідних, і сідаю на потяг до летовища.

Наразі я не знайшов нічого прекраснішого у цьому світі, аніж сам цей світ та люди які його населяють. Вивчати його та спостерігати за ними [людьми] — найцікавіше, чим я будь коли займався.

https://www.facebook.com/oleksandr.kravchuk/photos

Власне, це стосується і місць, де я живу нині та людей, які мене оточують прямо зараз.

6. Я змусив себе прокидатись зі сходом сонця, приходити на роботу о 7:30, обідати об 11:30, йти додому о 16:00, вечеряти до 18:00, і лягати не пізніше о 23:00, і обов’зково читати перед сном, маючи за правило вимикати комп’ютр за годину до цього.

Як це відноситься до грошей? Не знаю. Певно, ніяк.

7. Я вирішив вивчити ще одну іноземну мову. Це цілий світ. Новий світ. Цікавий світ. Як виявилось, це також і дорого 🙂

8. Навчився готувати, і щовечора приділяю трохи часу на вечері, та її споживання назовні. Благо, я живу у маленькому містечку, і маю балкон з гарним краєвидом. Ну, і звісно ж, трішки вина час від часу 🙂

9. Це було неабияк складно, але я розірвав усі “дружні” стосунки з людьми, які друзями насправді не були. Менше непотрібрих соціальних стосунків — більше часу та енергії на речі, які роблять щасливим.

10. А, ще — до мене дійшло, що час від часу потрібно покидати свою зону комфорту: переїжджати, змінювати роботу, ставити собі важко досяжні цілі. Зона комфорту — нереальне гальмо. На жаль, це коштує грошей.

Ну, і ще щось. І, ясна річ, сопливе закінчення про те, яке прекрасне життя, і люди навколо. Але це не зовсім правда. Світ — жорстоке місце, а люди — егоїстичні і злі. Однак, я щасливіший, аніж будь коли. Викусіть.

Коментарі

коментарі

Powered by Facebook Comments

4 коментарі to “Як я купив собі трішки щастя”

  1. max Says:

    “Усе, що туди не влізло полетіло до смітника” (с) і все ж дещо перекочувало до мене 🙂 тобі вислати/забереш/нехай полежить ще?)

  2. Тарас Says:

    Напевне щось в тому є, поки сам не попробую точно не буду знати.

    Кілька поправок (раджу потім видатили цей рядок і все що нижче):

    :%s/начиавшись/начитавшись/g
    :%s/місцьь/місць/g
    :%s/ком’ютр/комп’ютер/g
    :%s/гально/гальмо/g
    :%s/на вколо/навколо/g
    :%s/викусінь/викусіть/g

    ц евміщається 25 км. см. – тут пробіл і щось з одиницями.

  3. Oleksandr Kravchuk Says:

    Тарасе, так, дякую. Виправлю. Це для мене дуже типово: я коли пишу на одному диханні — потім не люблю перечитувати, аби не вийшло трохи награно.

  4. Oleksandr Kravchuk Says:

    max, так-так, туристичне зпорядження. Я пам’таю. Дуже хочу походити горами десь на півночі Норвегії днів так 5-8, але за іншими планами подорожей і неймовірною дороговизною країни, ця мрія усе ніяк не реалізується.

Leave a Reply