Єдина Країна! Единая Страна!

Ринок 22-літніх сініорів і 35-літніх пенсіонерів

Червень 7, 2012

Сучасне українське суспільство реально довбонуте. Воно довбонуте на усю свою хвору постсовкову голову. Але мало, що змушує мене пісяти окропом від злості більше за його невміння знаходити спільну мову з віднмінними від них.

Ось, що конкретно спонукало мене написати цей пост:

Усім, хто пише подібні вимоги до вакансія, щиро бажаю впасти у депресію через кризу середнього віку років так у 35—40, не справитись з нею, і викинутись до бісової матері з вікна десятого поверху якоїсь з сірих київських багатоповерхівок. Ви цього заслуговуєте.

Читати далі »


Відірвіть свою дупу від стільця

Червень 5, 2012

Останні кілька місяців я трішки експерементував зі своїм робочим місцем, в результаті чого почав працювати стоячи. Ось так:

Як результат, я почав значно менше втомлюватись, і почуваюсь дуже бадьоро навіть у другій половині дня. Також у мене помітно покращилась постава.

Причиною цього є те а ще, працюючи стояч, за умови правильного підбору висоти робочого столу, значно складніше горбитись.

Також це змушує мене частіше рухатись. Наприклад, коли я чекаю на завершення комп’ютером якоїсь роботи, наприклад, компіляції, у мене відсутня можливість задовільнити наявний у більшості рефлекс — відкинутись на спинку свого улюбленого стільця, тому я мушу ходити офісом. Так, я просто ходжу навколо, і розминаю м’язи.

Читати далі »


I ❤ Kyiv або половина українського ІТ

Червень 2, 2012

Я почав писати цей текст ще у серпні 2010 року. Довго збирався його завершити. Не виправдано довго. Ніяк не міг зібратись з думками і викласти їх у бодай трохи зрозумілій для інших та навіть самого себе формі. Зараз же я чітко розумію, що мені просто не вистачало досвіду та достатньо повного розуміння того, про, що я чомусь так хочу написати…

Думка, якою я хотів поділитись: свій найцінніший життєвий досвід та уроки я отримав завдяки тому, що встиг пожити у дуже різних містах і країнах, а ще те, що Київ реально рулить.

Читати далі »


Як я літав на on-site інтерв’ю в NOKIA

Лютий 11, 2012

Почалося усе дуже млямо. Повідомлення на LinkedIn від рекрутера NOKIA я отримав ще у травні 2011 року. Воно було доволі стандартним, і все, що мені пропонували — це надіслати своє оновлене резюме у випадку, якщо мені є цікавою позиція в даній компанії у місті Ульм, що на півдні Німеччини. Якщо цікаво — наступного змісту:

Dear Oleksandr,

I hope this message finds you well?
I read your profile wih great interest.
We are looking for excellent Senior Developers to work with Embedded Linux.
We have excellent opportunities producing next generation innovations to our Mobile range.
If you are interested to know more then please call me or send an up to date CV to my email.

Я отримую такі повідомлення пачками, тому без особливого ентузіазму, майже на автоматі надіслав цьому хлопаці своє резюме, і забув про нього.


Відповідь на нього я отримав аж у липні. Мене попросили про телефонне інтерв’ю, яке відбулося того ж місяця. Я мав приблизно годинну телефонну розмову з технічним лідером проекту, під час якої ми обговорювали мій попередній досвід, проекти над якими я працював та кілька стандартних речей, на кшталт, хороших та поганих практик, яким я навчився за останні кілька місяців, тощо.

Кілька днів по тому я отримав наступний електронний лист:

Hi Oleksandr,

We would be interested to invite you to come to Germany for some Onsite Interviews.

When would be feasible for you to travel, I think we should look at mid-end of September (so that we can arrange travel and you can arrange visas etc).

Would this be ok? Any specific dates that would suit.

Читати далі »


Кілька речей, яким я навчився за останні місяці

Жовтень 23, 2011

1. Я перестав дивитись телесеріали. Вірніше, я виділив для цього спеціальний час — вечір п’ятниці або суботи, коли я відволікаюсь від роботи, і приділяю увагу тому, що більшість людей чомусь називають “відпочинком” (від чого вони відпочивають — для мене вже кілька років є величезною загадкою).

Це змушує мою природню необхідність переживати усі ці емоції, спілкуватись з приємними мені людьми в живу та отримувати цей життєвий досвід від них, а не від вигаданих історій про не існуючі світи та персонажі. А головне — це звільняє мені купу часу, енергії та емоцій, які я приділяю простому сидінню туплячись у стіну, і розмірковуванню про усе на світі, та на медитацію.

2. Я пишу. Я завів собі сєкрітні блоґ і твітер, куди пишу про свій життєвий досвід та “переживання”. Щодня прокидаючись, першим ділом я відкриваю лептом, і навіть толком не протерши очі, я починаю писати. Нічого конкретного, я просто пишу. Те. що у ці моменти мені видає моя підсвідомість, інколи вводить мене в транс, і змушує переосмислювати найважливіші речі в моєму життя. Це дало мені колосальну кількість ідей та мотивації. Я й досі не розумію чому, і, як це працює, але це щось дивовижне.

3. Я регулярно займаюсь спортом. Я вже давно двічі на тиждень пробігаю десятикілометрівку, через день відтискаюсь по 50 разів, а коли у мене поганий настрій — лупцюю стіну кулаками, доки з них не піде кров. Я вже багато років не відчував такої кількості енергії та такої розслабленості, як зараз.

4. Я багато читаю. Щонайменше одну книжку в тиждень. Це змушує мої мізки постійно працювати. Я увесь час над чимось думаю. Я постійно щось читаю. Я читаю дуже різні книжки, і це не дає моєму мозку розслаблятись. Інколи це його не на жарт напрягає, але він ніколи не перебуває в інертному стані нічогонеробіння, і простою.

5.  Я відводжу 8 годин, під час яких я працюю не відволікаючись абсолютно ні на що == соціальні мережі, новини, блоґи, наради, світські розмови з колегами, тощо. Я просто працюю. Фак, це щось неймовірне. Я реально працюю. А потім ще лишаюсь 4–5 годин на роботі, щоб зробити ще більше, щоб чомусь навчитись, тощо.

6. Я приходжу на роботу на вихідні, і приділяю кілька годин вивченню речей, компетенції в яких не має жоден з моїх колег, але яка [компетенція] дійсно потрібна в моїй роботі.

7. Я почав відкрито висловлювати людям свої почуття. Я не боюсь, що вони подумають. Якщо люди мені подобаються — я відверто висловлюю їм свою симпатію при першій же зустрічі. Якщо ж ні — негайно припиняю з ними будь які контакти. В моєму житті сильно побільшало приємних мені людей, і це дуже круто!

Здається, це все.