who wanna be software developer?

Меґа-акція “50 гривень за статтю”, яка останні кілька місяців проводилась на ресурсі debian-administration.org.ua завершилась. Причина — її повне фіаско.

Витяг з листування з одним із “волонтерів”:

>>Хочете отримати за свою роботу гроші, чи плюсик до карми?
За свою роботу хотілося б отримати гроші, щоб мати стимул для подальшої роботи.

По порядку: вівши блоґ про адміністрування Debian GNU/Linux на протязі майже двох років, і зрозумівши, що українські користувачі його читачі, серед яких чимало професійних адміністраторів, досвід роботи яких з Дебіеном перевершує мій у рази, і які володіють знаннями, про які я навіть не чув, ні під яким ідеалістичним приводом, штибу “Що більше інформації ви створюватимете, то більше людей нею оволодіє, і з часом зможе підняти її на якісно вищий рівень…” не бажають цими знаннями ділитись, я вирішив зіграти на відомій ще з початку створення нашої цивілізації людській слабкості — любові до грошей. Я вирішив платити людям по 50 гривень за переклади статей: одна година твоєї роботи, і маєш 50 гривень, а інші — корисну інформацію українською.

Як результат — натовп дітей, які бажають витративши 2 хвилини на переклад google translate`ом якоїсь тупої замітки, отримати халявне пиво і свої відстійні сухарики (ну навіщо ви їсте це лайно?). Жоден з тих, хто до мене звернулись не сприймав це, як роботу, як слід виконати гарно і якісно, виключно, як халявні 50 гривень, не більше:

>>>>Ви хочете опублікувати статті безкоштовно, чи все ж, проситимете за них якусь винагороду? Дякую!
>>>Взагалі ідея щодо винагороди була цікавою, чи можете трохи детальніше описати подробиці?
>>Власне, це повністю збитковий ресурс. Грошей тут ніхто ні за, що й нікому не платить.
Шкода… Хотілося писати користну статтю, і отримувати копійчину на пиво чи ще щось, просто без винагороди самого себе змусити важко ;)

Кілька разів з низки причин (в основному через погане володіння претендента англійською мовою), був змушений відмовляти людям, на, що у відповідь отримував:

Вам потрібний переклад чи люди??? Потрібно точніше висловлювати свої потреби. І, до мови, англійську я знаю непогано, а ще + додаткові засоби… статтю б переклав. Та в мене вже відпало бажання перекладати щось.

Всього навсього хотілось зробити роботу, провести з користю час, і отримати за це винагороду. Та сталось як сталось.

Це була одна з моїх найбільших помилок, і один із моїх найнаївніших вчинків у житті, які тим не менше, дали мені, мабуть, одні із найважливіших у моєму житті уроків:

1. Люди, які не є вартими певних грошей, не повинні ці гроші отримувати ні під яким приводом, і ні за які вчинки.
Я про те, що різні студенти, які три місяці тому встановили собі на VirtualBox`і Ubuntu Linux, і вже вважають себе лінукс-ґуру лиш через те, що більшість їхніх одногрупників або ж не працювали з лінуксом, або ж взагалі ніколи про нього не чули, не є тими, кому варто за низькосортну роботу платити гроші лише для того, щоб спонукати їх цю саму роботу робити, бо, як тільки їм перестануть платити — вони пошлють усіх нах, і далі тринькатимуть стипендію на ОГО’шний інтернет і пиво.

2. Гроші — поганий стимул
Саме тому я переконаний, що платити практично усім студентам стипендії — погана ідея. Їх потрібно забезпечити усім необхідним: житлом, харчами, і доступом до інформації (посібники, інтернет, можливість відвідувати будь які лекції, тощо), але ні в якому разі не давати їм гроші, якими вони ще років п’ять не вмітимуть правильно розпоряджатись. Стипендії — це серйозний анти-стимул для навчання! Їх безперечно заслуговують призери різноманітних олімпіад, та інші обдаровані діти, яким потрібні унікальні умова: дорогі книжки, обладнання, можливість їздити на конференції, тощо, але не усі.

3. Якщо мова йде про гроші — слід мати справу лише з людьми певного рівня розвитку
Мені навіть уявити складно, на скільки холоднокровною скотиною повинен бути доларевий мультимільярдер, щоб не дозволяти сприймати себе, як мішок з якого можна викачати собі трохи грошей, і постійно перебирати 100 бізнес-партнерів у пошуках одного, який вартий того, щоб співпрацювати з ним.

Якщо збираєтесь робити щось бодай трохи серйозне — не майте справу з різними сопляками, які не доросли до рівня, на якому вони зможуть принести вашій справі користь, і грати у команді до останнього, а не просто бажають випендритись.

4. Український користувач не доріс до того рівня, коли він здатен сам генерувати контент
Так, це суспільство надто гниле і зіпсоване для того, щоб реалізовувати тут ідеалістичні принципи не менш ідеалістичного поняття “web 2.0″. Врахуйте це, але не смійте змиритись з цим. Вірте у свою ідею, але й враховуйте даний факт.

Гаразд, гаразд, це все. Традиційно завершую не розкривши повністю своєї думки, і лиш коли зрозумію, що мене занесло.

This entry was posted on вівторок, Вересень 8th, 2009 at 11:22 and is filed under Життя, УАнет.